Головним завданням було сформувати доказову основу для концентрації регіональних інструментів розвитку на секторах із найбільшим потенціалом модернізації та зростання доданої вартості. Для цього оцінювалися взаємозв’язки між виробничою спеціалізацією, інвестиціями, експортом, науковими компетенціями та кадровою пропозицією. Окремий фокус спрямовувався на визначення можливостей поглиблення переробки, розвитку виробничої кооперації, технологічного оновлення та розширення ринкової присутності підприємств Чернігівщини.
Систематизовано статистичні та аналітичні дані про демографічну ситуацію, зайнятість, діяльність підприємств і ФОП, капітальні інвестиції та зовнішню торгівлю області. Проведено оцінку науково-технічної бази, інноваційної інфраструктури, потенціалу закладів вищої, фахової передвищої та професійної освіти.
Проаналізовано структуру регіонального експорту й інвестицій, діючу виробничу базу та спроможність секторів формувати довші ланцюги доданої вартості. Окремо розглянуто можливості агропереробки, машинобудування і ремонтно-сервісних виробництв, деревообробки, легкої промисловості, будівництва та суміжних напрямів, пов’язаних із відновленням.
На основі статистичних даних і експертної оцінки АРР підготовлено аналітичну записку та два додатки: консолідований масив регіональних показників і характеристику складових ланцюгів доданої вартості у потенційних секторах смарт-спеціалізації.
Сформовано обґрунтоване ядро економічної спеціалізації Чернігівщини. До нього віднесено агропродовольчий комплекс із фокусом на глибшу переробку та готову продукцію, переробну промисловість і виробничі напрями з інженерною складовою, деревообробку, легку промисловість, а також відновлення й будівництво як стабільний контур інвестиційного попиту.
Дослідження показало, що ключовий резерв економічного зростання області пов’язаний із подовженням регіональних ланцюгів доданої вартості, технологічною модернізацією підприємств і розвитком кооперації між великими виробниками, малим бізнесом, науковими установами та закладами освіти. Водночас визначено системні обмеження: сировинну орієнтацію значної частини експорту, фрагментарність інноваційної інфраструктури, дефіцит і старіння технічних кадрів та недостатню комерціалізацію наукових розробок.
Підготовлена аналітична база може використовуватися для уточнення регіональних пріоритетів, розроблення програм підтримки бізнесу, формування інвестиційного портфеля та узгодження підготовки кадрів із потребами виробництва й відновлення.
